"1945: не кінець, не початок"

До 80-ї річниці завершення Другої світової війни представляємо виставку про людей, які намагалися побудувати своє життя заново на руїнах старого світу. Позбавлені майже всього – близьких, громади, домівки – вони опинялися перед драматичним вибором: залишитися чи виїхати? Їх залишилося небагато – дев'яносто відсотків польських євреїв і єврейок загинули під час Голокосту. Виставка "1945: не кінець, не початок" покаже повоєнну реальність очима тих, хто вижив.

Na czarnym tle kolorowy napis 1945 nawiązujący do wystawy czasowej "1945. Nie koniec, nie początek".

fot. Muzeum Historii Żydów Polskich

Zeew Szewach na gruzach łódzkiego getta w przeddzień święta Jom Kipur.

Zeew Szewach, pochodzący z Białegostoku, organizator nielegalnych wyjazdów Żydów z Polski do Palestyny, na gruzach łódzkiego getta w przeddzień święta Jom Kipur, 17 września 1945. fot. NN, Muzeum Bojowników Getta

Tłum ludzi idzie przy gruzach małego getta w Częstochowie.

Częstochowa. Obchody drugiej rocznicy likwidacji małego getta. Fot. J. Kusznir, 1945, SŻIH, depozyt ŻIH (Dział Dokumentacji Dziedzictwa)

Chłopcy siedzą na ganku podczas gry w karty.

Chłopcy na ganku podczas gry w karty. fot. Julia Pirotte, 1945 (1947), Żydowski Instytut Historyczny

Kilkanaście osób wędruje na statek płynący do Palestyny.

Brytyjczycy zatrzymywali statki dopływające do Palestyny i odsyłali pasażerów z powrotem do Europy, 1947. fot. NN, Muzeum Bojowników Getta w Izraelu

Plakat zapowiadający wieczór żałobny poświęcony trzeciej rocznicy zagłady getta wileńskiego. Występuje m.in. Awrom Suckewer, Łódź, 23 września 1946. Fot. SŻIH, depozyt ŻIH (Archiwum)

Koło młyńskie wykonane z macewy. Fot. Muzeum Historii Żydów Polskich

7 березня – 15 вересня 2025

Кінець чи початок?

У масовій свідомості Друга світова війна закінчилася у 1945 році. Хоча це мав би бути час ейфорії, для єврейських чоловіків і жінок, які боролися з втратами і самотністю, це, перш за все, момент прийняття рішення – що далі?

Індивідуальні історії

Дилеми та життєві шляхи польських євреїв та єврейських жінок після війни будуть розказані на виставці через долі обраних героїв та героїнь. В індивідуальних біографіях ми знайдемо стратегії виживання у новій реальності: повернення, еміграція, спроби відбудови єврейської громади, політична активність, переховування. Серед іншого, ми дізнаємося: як склалося життя кількарічної Дори Зоберман, яка втратила найближчих і найрідніших ще до закінчення війни, як порадив собі підліток Пінхас Бурштин, знайдений після звільнення табору Аушвіц серед мертвих у ямі з вапном, або якою була подорож сім'ї Пертманів додому з СРСР.

Хто відчинить мені двері?

Що відчували люди, які поверталися до своїх домівок після травматичного досвіду, щоб виявити, що вони давно зайняті, речі забрані, а сліди їхньої спільноти стерті? У бруківці вулиць вони впізнавали мацеви – єврейські могильні камені, а в предметах побуту - перероблені фрагменти сувоїв Тори. Сусіди-поляки зустрічали євреїв і єврейок неохоче, з байдужістю, ворожістю, часто з агресією. Незважаючи ні на що, вони залишалися. Вони вірили, що їхнє майбутнє в Польщі не є вирішеним, і робили рішучі спроби відновити свою громаду.

На виставці "1945: не кінець, не початок" також ми розкажемо про долю тих, хто виїхав. Це було рішення, прийняте переважною більшістю. Між 1944 і 1946 роками з Польщі виїхало понад 200 000 євреїв і єврейок. Вони не хотіли жити на кладовищі, не могли витримати відчуття самотності та небезпеки всюдисущого антисемітизму, що висів у повітрі після війни.

Непросту правду про реальність польських євреїв та єврейок після 1945 року проілюструє іконографія: фотографії, документи, листи, листівки, особисті пам'ятні речі. Концентрований сценографічний ряд виставки дозволить представленим матеріалам розкрити те, що герої виставки відчували щодня – усвідомлення порожнечі, невизначеності, небезпеки.

Важливим доповненням до історичної оповіді та формою діалогу з сучасністю на виставці "1945. Не кінець, не початок" є твори Марка Цецули (з 2 по11 червня роботи не будуть експонуватись), Аліції Бєлявської, Зузанни Гертцберг, Влодзіміра Закжевського, Марії Ка, Віктора Фрейфельда. Художники та художниці використовують різноманітні засоби вираження, такі як кераміка, тканина, спів, звук. Більшість представлених робіт було створено спеціально для виставки.

Інша перспектива

Робота з особистими свідченнями тих, хто пережив Голокост, – це зворушливий досвід і нелегкий урок історії. На виставці ми зіткнемося з тим, що досі залишалося замовчуваним, на узбіччі великих наративів – з єврейським поглядом на кінець війни.

Прислухаймося до цього голосу, і, можливо, ми наблизимося до відповідей на питання: що змінилося б, якби всі емігрували? Як би виглядала Польща сьогодні, якби євреї залишилися?

Автори та авторки концепції виставки:

Анна Біконт – репортер, психолог за освітою. Після запровадження воєнного стану працювала в «Tygodnik Mazowsze», журналі підпільної «Солідарності» (1982-1989), у 1989 році стала співзасновницею «Gazeta Wyborcza». Авторка книжок, серед яких «Ми з Єдвабного» (2004, історична премія «Polityka», Європейська книжкова премія, Національна єврейська книжкова премія за книгу про Голокост), «Сендлер. У підпіллі» (2017), «Ціна. У пошуках єврейських дітей після війни» (2022), «Ти ніколи не була єврейкою. Шість історій про дівчат, що переховувались» (2023), співавторка біографій Віслави Шимборської та Яцека Куроня. У 2017 році отримала ступінь почесного доктора Гетеборзького університету. Її остання книга. «Не кінець, не початок. Повоєнний вибір польських євреїв», видана видавництвом Wydawnictwo Czarne та Музеєм POLIN, буде опублікована разом з відкриттям тимчасової виставки у березні 2025 року.

Др Каміль Кієк – доцент, заступник директора з фінансів Кафедри Юдаїстики імені Тадеуша Таубе Вроцлавського університету. Його наукові інтереси зосереджені на історії євреїв Центрально-Східної Європи у ХІХ-ХХ століттях, проблемах тяглості в історії євреїв Східної Європи ХХ століття, відносинах між східноєвропейською єврейською громадою та іншими центрами єврейського світу, соціальних і культурних теоріях та їх використанні в історичних дослідженнях. Він опублікував у Польщі та за кордоном книги про єврейську історію в міжвоєнній Польщі та в перші роки після Голокосту. У 2018 році отримав першу премію в конкурсі на найкращу наукову публікацію на тему «Євреї та ліберальні режими у Східній Європі після 1917 року», який проводив Центр Леоніда Невзліна при Єврейському університеті в Єрусалимі за книгу «Діти модернізму. Свідомість і політична соціалізація єврейської молоді в міжвоєнній Польщі». Наразі він готує до друку книгу під назвою. «Останній польський штетл? Єврейська громада Дзержонюва, холодна війна, комунізм і єврейський світ (1945-1950)».

Кураторки виставки:

Зузанна Шнепф-Колач – заступниця директора з програмних питань Єврейського історичного інституту ім. Емануеля Рінгельблюма, кураторка виставки «Навколо нас море вогню. Доля єврейського цивільного населення під час повстання у Варшавському гетто» та співкураторка галереї “Голокост” постійної експозиції Музею історії польських євреїв POLIN, заступниця консула Генерального консульства Польщі в Мілані. Авторка виставок та статей на тему єврейської історії під час Голокосту.

Зузанна Бенеш-Голдфінгер – антропологиня культури та мистецтвознавчиня, кураторка виставок, присвячених історії та мистецтву польських євреїв. Професійно пов'язана з Музеєм історії польських євреїв POLIN (2010–2016), і Галереєю Zachęta. Національною галереєю мистецтв (2013–2015) та Єврейським історичним інститутом імені Емануеля Рінґельблюма (2017–), де з 2022 року очолює відділ мистецтва. Опікується музейною колекцією артефактів та організацією виставок.

Др. Юстина Маєвська – культурологиня, соціологиня та кураторка. Працює у дослідницькому відділі Єврейського історичного інституту та є членом Центру вивчення історії Голокосту. Очолює секретаріат журналу «Zagłada Żydów. Дослідження і матеріали». Авторка монографії «Стіни та перетини. Простори Варшавського гетто» (2024), редактор біографічних джерел: «Архів Рінґельблюма, том 15: вересень 1939», "Листи Плоцького, листи Каліського" (разом з Т. Епштейн, А. Баньковською, 2014), "Хаїм Арон Каплан, Щоденник 1940, частина 1. Меґілла життя" (разом з Б. Ґурецькою, 2020), «Нічого нам не потрібно. Просто вижити цього разу. Розповіді євреїв, які переховувалися в окупованій Польщі» (2022). Співробітниця EHRI та Віденського інституту вивчення Голокосту ім. Візенталя. Працювала в кураторській групі з підготовки постійної експозиції Музею історії польських євреїв POLIN. Наразі співпрацює з Меморіальним музеєм Голокосту США у Вашингтоні в рамках проекту «Holocaust Justice Project».